Монети австрійських володінь у складі Священної Римської імперії періоду 1741–1806 років карбувалися в системі крейцера (Kreuzer), що був основною розмінною одиницею в межах південнонімецької монетної системи. У цей час правили представники династії Габсбургів — зокрема імператриця Марія Терезія, імператор Йосиф II та імператор Франц II. На монетах зображували портрет правителя з латинськими титулами, а на реверсі — двоголового імперського орла або герби спадкових земель. Окрім мідних і білонних крейцерів, карбувалися срібні номінали (грошени, талери) та золоті дукати.
Цей період характеризується монетними реформами, зокрема впровадженням конвенційного талера (Conventionsthaler) після монетної угоди 1753 року, що уніфікувала вагові стандарти в імперії. Карбування здійснювалося в різних монетних дворах — Відні, Празі, Кремниці та інших центрах. Завершення періоду пов’язане з ліквідацією Священної Римської імперії у 1806 році, коли Франц II зрікся імператорської корони. Для колекціонерів монети 1741–1806 років становлять значну історичну й художню цінність завдяки бароковому стилю, геральдичній символіці та відображенню завершального етапу існування багатовікової імперської традиції.
